День вишиванки на Ковельщині
У третій четвер травня всі українці на знак єдності вдягаються у вишиванки. Адже, для кожного з нас українська вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Це символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.
Наша волинська вишивка проста та вишукана водночас. Для нашого краю характерним є ритмічне повторення різних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, що вписувались один в одний, переплітаючись, утворювали гармонійний візерунок. З усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава при манжеті. Крім хрестика, поширеним було занизування – дуже давня техніка, що імітує човникове ткацтво, створюючи чіткі та прості композиції.
День вишиванки - хоч на сьогодні ще не офіційне і відносно молоде, проте улюблене народне свято, покликане сприяти єдності й культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу.
Сьогодні, 21 травня, організатори Всесвітнього дня вишиванки присвячують українській родині та родоводу. Це як доказ того, що ми одна єдина велика родина, не залежно в якому регіоні ми живемо, яким промислом займаємося, але ми – УКРАЇНЦІ.
Звичайно, цього року все буде по – іншому. Не буде ні веселощів, ні традиційних українських виступів, ні демонстрацій, ані параду вишиванок. Адже, доля внесла свої корективи. Кожен з нас під час пандемії зрозумів та, можливо, переосмислив своє життя. Ця хвороба, що нависла над людством, дала можливість згадати життя своїх дідів, прадідів, подумати над тим, ким маєш бути ти, твої діти. Це все ще більше згуртувало українські родини.
Наша Ковельщина – теж є однією дружньою родиною. Звичайно, що під час пандемії та дотримуючись протиепідемічних правил, ми не можемо всі разом зустрітися , проте в День вишиванки ми ще раз доводимо, що ми – українці та гідні свого роду.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)