Фермер, це не професія, а покликання
Більш як три десятиліття тому, на розвалинах Радянського Союзу, українські прогресивні аграрники, селяни, вирішили змінити практику сільського господарства, що базувалася на колгоспах і радгоспах — а натомість створити економічно-ефективні та рентабельні фермерські господарства. Чи повністю це вдалось?- питання дискусійне. Та все ж мова цифр завжди є переконливою. Отже, в Україні, станом на період до повномасштабного російського військового вторгнення на наші землі, функціонувало понад 34 тисячі фермерських господарств, які забезпечували більш як 100 тисяч робочих місць для жителів сільської місцевості. Звісно, що і російська окупація, і складна економічна ситуація в країні, і міжнародна політика щодо експорту-імпорту сільськогосподарської продукції, внесли свої корективи на мапу українського фермерства. Але все ж таки, більшість таких агроформувань продовжують свою діяльність, шукаючи шляхи аби не тільки самим вижити, а й допомогти іншим, в першу чергу сім’ям та родинам тих, хто сьогодні зі зброєю в руках воює за українську землю,серед яких багато і самих вчорашніх фермерів чи членів їх родин, працівників. Та це і не дивно, адже завжди був і є феномен патріотизму людей, які обробляють свою землю, а тому готові захищати її до останньої краплі крові.
Виклики, які сьогодні стоять перед фермерами нещодавно обговорив з головою фермерського господарства «Світанок» Олегом Щесюком заступник голови районної ради Андрій Броїло. Серед іншого посадовець зазначив, що керівництво районної ради і депутатський корпус, неодмінно завжди будуть на боці аграріїв, а партнерські відносини з районною асоціацією фермерів та приватних землевласників будуть рухатись в прозорому законодавчому полі.
