Ніхто не повинен бути забутим
Загальнолюдські втрати українців під час ІІ світової війни за різними оцінками фахівців, істориків, науковців складають близько 10 млн людей. Майже в кожному населеному пункті є пам’ятник чи обеліск, братська могила або інший пам’ятний знак, приурочений жертвам минулої війни та землякам, які віддали своє життя за Батьківщину.
Як правило, за кожною Братською могилою або іншими символічним пам’ятником закріплені навчальні заклади, які підтримують пам’ятники і прилеглу територію в належному стані. Але є поховання лихолітніх років і в інших місцях поза селами, містами. Тільки у Волинських лісах сотні, якщо не тисячі могил воєнних часів. Одне з таких поховань, що знаходиться в урочищі Ревне, лісового масиву між селами Гішин та Білин, ось уже декілька років поспіль впорядковує виконавчий апарат Ковельської районної ради. Історія цього поховання достеменно не відома. Зі скупих відомостей місцевих старожилів, у цій затишній місцині, посеред урочища, знайшли свій останній притулок у 1944 році мешканці тодішнього хутора, невинно вбита сім’я Ткачуків: Іван Степанович, Федор Степанович, Пелагія Євдокимівна, Петро Федосійович. Цим жертвам тодішньої війни пам’ятник встановив для кого син, для кого брат, для іншого племінник, про що свідчать написи на табличках, проте ім’я самого родича загиблих невідоме. Поряд з пам’ятниками ще є одне поховання, на місці якого встановлений хрест без будь – яких написів.
Хоч до цих могил і відсутня дорога і доводиться діставатися пішки, проте кожного року, зокрема у травневі дні, Ковельська районна рада упорядковує ці могили. Цьогоріч пропозиція голови Ковельської районної ради Андрія Броїла подбати про могили на передодні Дня Пам'яті та примирення, 8 травня, мала підтримку у директора КУ Ковельський районний будинок культури Ковельської районної ради Волинської області Петра Журавля, начальника служби у справах дітей Ковельської РДА Сергія Ілюшика та директора ЗЗСО «ГІШИНСЬКА ГІМНАЗІЯ» Ковельської районної ради Ковельського району Волинської області Галини Йовик.
Тож, 7 травня цього року всі разом упорядкували поховання: підсипали грунт на могилах, пофарбували пам’ятники та хрест.
Ми свято бережемо пам'ять про тих героїв та цивільне населення, які загинули від рук загарбників у роки ІІ Світової війни. Пам'ять про них та догляд за місцями останнього спочинку має передаватися з покоління в покоління. адже, ніхто не повинен бути забутим.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
